с. Львове Бериславський район

1. Історія села Львове

2. • Льво́ве — село в Україні, Бериславському районі Херсонської
області на березі річки Дніпро, недалеко від її гирла. Населення
становить 2565 осіб.
• Село Львове Бериславського району Херсонської області знаходиться
на правому березі річки Дніпро між двома глибокими ярами. Висота
скелі правого берега, на якій знаходиться населений пункт, досягає 40
метрів. Село розташоване на березі в тому місці, де зливається
основне русло Дніпра з його двома рукавами: Козаком, що
починається біля смт Козацьке, і Коканню, що відділяється від Дніпра
недалеко від села Дніпряни.
• Львове розташоване на зручному перетині водних шосейних і
ґрунтових шляхів. Водним шляхом можна доїхати до м. Херсон і далі
по Чорному морю до міста Одеси та інших чорноморських портів.

3. • Вгору по Дніпру шлях простягається доНової Каховки і через
шлюз Каховської ГЕС до будь-якого населеного пункту на березі
Каховського моря. Від асфальтної дороги Херсон-Каховка село
знаходиться на відстані 3 км; від найближчої залізничної станції
(Матросівка) на лінії Снігурівка-Федорівка на відстані 20 км, від
обласного центра м. Херсон село знаходиться на відстані 60 км,
від м. Нова Каховка — 28 км, від районного центру (м.
Берислав) — 27 км.
• Природні ресурси та корисні копалини, що розміщуються на
території населеного пункту: будівельний камінь, глина,
вапняк тощо.
• Від села Львове на схід розташовані, між двома рукавами: Козаком і
Коканню, два мальовничих острови з дніпровськими плавнями. На їх
території знаходяться багато озер і густі зарості очерету.

4. Плавні є улюбленим місцем відпочину жителів і гостів села, а також
полювання для мисливців з усієї Херсонської області. З дичини тут
водяться фазани, качки, зайці, а також хутірний звірок — ондатра.
У Дніпрі та озерах водяться різні види
риб: короп, лин, карась, лящ, окунь, щука, рибець, сом, судак тощо.

5. • Археологічні дослідження
• Перші археологічні дослідження в селі припадають на кінець XIX —
початок ХХ ст. У прибережних вапняках, на околиці села виявлено
палеонтологічні знахідки: залишки гіпаріонів, жирафів, безрогих
носорогів та великих жирафів. У 1966 році за південно-західною
околицею села відкрито пізньоскіфське поселення І ст. до н. е. — III
ст. н. е. зі слідами багатокамерних кам'яних будівель, земляними та
рибозасольними ямами, античною керамікою і
посудомзарубинецького типу.
• Поблизу села досліджено могили з похованням ямної, кемібратської,
катакомбної, зрубної культур та кіммерійського часу VIII ст. до н. е.,
знайдено антропоморфні стели мідного віку, розкопано скіфські
кургани, поховання сарматів та середньовічних кочовиків.

6. • Утворення поселень Червоний Бургун і Львове
• Виникнення села Львове припадає на п.п. XVIII ст. Сучасне село
склалося з двох колишніх поселень, що знаходились зовсім поряд. У
західній частині сьогоднішнього Львового у п.п. XVIII ст. був
розташований курінь кошового Бургуна. Пізніше курінь перетвориться
на поселення. Звідси пішла назва західної частини села — Бургун.
Після ліквідації Запорізької Січі царський уряд вирішив роздати
прибережні землі Херсонського повіту у приватну власність, але
колишні козаки не хотіли ставати кріпаками, втікали, через що багато
поселень зовсім спустошилось. З часом сюди почали переселяти селян
з інших місцевостей України.
• Царський уряд створив тут військові поселення, наділяв землею
державних селян, роздавав військовослужбовцям, чиновникам,
дворянам. Ці землі були заселені і кріпаками північних губерній. Так
у 1818 році у Бургун прибуло 156 селян з Полтавської губернії. У
середині XIX ст. в цьому місці на березі Дніпра був зведений маяк, що
вказував шлях річним суднам. Саме з цього часу поселення і почали
називати Червоний Бургун (однак, паралельно існувала і інша назва —
Карачаново, від імені власника поселення).

7. • У 1850 році Червоний Бургун перейшов у власність до поміщиці
Ульянової, вона ігнорувала скасування кріпосницького права аж
до 1870 року, збираючи оброк з селян. За даними перепису 1859 року
в Червоному Бургуні нараховувалося 20 дворів з 125 селянами (60
чоловіків і 65 жінок). А у 1887 році жителів було вже 230. З них
колишніх поміщицьких селян — 37, що мали 87 коней і 34 воли.
• Сучасна східна частина села має окрему історію. У 1814 році тут була
заснована єврейська колонія Львове. Євреї були переселені сюди
царським урядом Миколи І із Вітебської і Могилівської губерній. Назву
села дали самі переселенці, по аналогічній назві населеного пункту
тих місць, звідки вони переселились. Існує ще одна версія походження
назви: за іменем графа Лева Трубецького, який виділив частину своїх
земель під поселення євреїв. У часи заснування Львового в ньому
нараховувалось 119 господарств з кількістю населення 1060 чоловік, з
них 447 колоністів чоловічої статі. Вони отримали 4759 десятин (5235
га) родючої землі з розрахунку 45 га на сім'ю з шести чоловік.

8. Єврейська колонія Львове

9. • Колоністам надавались пільги: на 25 років звільняли від подушного
податку, на 10 років — від земського і на 50 років — від рекрутської
повинності, а також колоністів забезпечували сільськогосподарським
знаряддям. Однак, попри надані пільги колонія розвивалася слабко,
переселенці важко пристосовувались до нових умов
життя:землеробство було для них чужим і господарства їх почали
занепадати.
• Відвідавши ці місця етнограф А. С. Афанасьєв-Чужбинський в кінці 50-х
років XIX ст. так описував Львове:
• « Колонія ця розташована над Дніпром… Місцевість прекрасна,
особливо живописним є вид на колонію з Дніпро... однак, колонія
Львове на вигляд більш неохайна та обірвана, ніж
Новобериславська, але й внутрішній зміст її поступається першій у
всіх відносинах. Тут набагато більше будинків без дахів, майже
немає дерев… Багато сімейств збідніли, лишились без робочого
скоту і взагалі без вірних засобів для існування. »

10. Мапа с.Львове 1877 року
• Відчувши на собі всі негаразди колоністського життя, велика частина
сімей намагалась покинути Львове.
• Через глибокий яр на схід від села Львове (на території
сучасного Львівського НВЗ) у 1806 році був утворений хутір у 2 двори,
що належав поміщику Пісарєву.

11. Колишній амбар-зерносховище на території школи-інтернату, колишньої
економії Писарєва.

12. • Економічний розвиток сіл після селянської реформи 1861 р.
• Після відміни кріпосного права власниця Червоного Бургуна не
укладала викупний договір зі своїми кріпаками до травня 1870 року,
тому селяни продовжували сплачувати щорічний оброк за присадибні
і польові ділянки.
• Після реформи 1861 року характерне помітне зростання великого
землеволодіння за рахунок зменшення селянських наділів.
У 1902 році в Червоному Бургуні налічувалося 7 великих власників
землі:
• 1. Полудьоний Н. М. Міщанин 625 десятин
• 2. Ульянов І. Л. Титульний радник 507,7 десятин
• 3. Ретенко А. Е. Міщанин 288,8 десятин
• 4. Ретенко І. Е. Міщанин 288,8 десятин
• 5. Давиденко Г. Й. Міщанин 178 десятин
• 6. Король К. С. Міщанин 175 десятин
• 7. Полудьоний Н. М. Міщанин 75 десятин

13. • У той же час товариству колишніх поміщицьких селян належало всього
258,5 десятин землі.
• До 1906 року кількість надільної землі в селі Червоний Бургун було
259 десятин. Селянських господарств нараховувалось 50.
• У колонії Львове земельне становище селян-колоністів було порівняно
кращим ніж у Червоному Бургуні. На 1906 рік колонія мала в
розпорядженні 3899 десятин орної землі на 272 господарства.
• Столипінська аграрна реформа ще більше посилила розшарування
селян. Таким чином селянин Давиденко Г. Й. мав 100 десятин землі.
• Станом на 1886 рік в колонії Тягинської волості мешкало 1354 осіб,
налічувалось 96 дворів, працювали єврейська синагога та молитовний
будинок, 4 лавки. На початку ХХ століття ж у Львовому вже
функціонували дрібні промислові
підприємства: маслобійня, сироварня, кузня, лісний склад, а також 8
торгових лавок; у Червоному Бургуні — 6 підприємств промислового
типу і торгова лавка. У неділю влаштовувалися базари, весною і
восени — ярмарки. Розвиток торгівлі значно активізувався після
спорудження в кінці XIX століття пристані. У 1913 році через неї
пройшло понад 175 тисяч пудів вантажу (у тому числі 136,1 тисяч пудів
хліба).

14. • У Львове заходили також пасажирські пароплави, які здійснювали
рейси по лінії Херсон-Олександрівськ.
• У 1869 р. урядом була збудована початкова дворічна школа з
викладанням російською мовою. У школі навчалися 107 учнів і
працювали два вчителі. Десятьма роками пізніше школу відвідували
лише 76 учнів з усіх 229 дітей шкільного віку в колонії. У 1907 р. з 230
дітей шкільного віку у школі навчалося 124 учня. У 1880 р. була
відкрита ще одна школа з 90 учнями, але із-за фінансових труднощів
вона закрилася через 15 років. Фельдшер Моше Израэльсон,
працював у колонії в середині 1880-х років, зберіг багато життів під
час холери і чуми.
• На початку 1900 років у Львове за ініціативи місцевої молоді була
відкрита громадська бібліотека, яка нараховувала понад трьох тисяч
книг. До бібліотеки надходили також газети і журнали з С. Петербурга,
Москви, Одеси, Миколаєва і Херсона.

15. • У колонії діяв театральний гурток, який ставив спектаклі переважно на
мові ідиш. Середня кількість глядачів становила майже 400 осіб.
• Напередодні Першої Світової війни в колонії була збудована аптека.
• Села у період Першої світової війни
• Перша світова війна сильно погіршила становище селян: більшість
чоловіків було мобілізовано до царської армії, в результаті чого
кількість населення зменшилась з 2795 чол. в обох у 1912 році селах
до 1909 чол. у 1916.

16. • Залишившись без годувальників, багато сімей голодувало; для
потреби армії реквізували коней і підводи, скоротились посіви,
продуктивність господарств різко знизилась, ціни на продукти першої
необхідності зростали кожного дня.
• Села у період громадянської війни
• У другій половині січня 1918 року в обох селах була
встановлена радянська влада, однак ужев березні їх захопили
німецько-автрійські війська. Влітку в районі Червоного Бургуна
діяв партизанський загін З. П. Видригана, який знищив
тут роту австрійців.
• Восени 1918 року в селі Львове була організована
підпільна більшовицька група, якою керував Херсонський окружний
військревком. Група перенаправляла зброю і політичну літературу у
лівобережні придніпровські села. В її складі були Б. Г. Латко (керівник),
І. С. Ціона, Г. Т. Максименко, М. Т. Максименко, Є. Г. Євтушенко,
К. Д. Євтушенко.

17. • У листопаді-грудні німецько-автрійські війська залишили Україну, а в
Червоний Бургун і Львове вступили війська С. Петлюри. На початку
березня 1919 року в селах знову була встановлена радянська влада. У
травні 1919 року на Червоний Бургун і Львове напали війська отамана
Григор'єва. У серпні 1919 року владу тут захопили денікінські війська.
Звільнили села від денікінців в кінці січня 1920 року частини Червоної
Армії. 26 січня 1920 року у Червоному Бургуні було обрано
сільський ревком(на чолі з Н. І. Марченком), а у лютому — і у селі
Львове. В цей час також була створена сільська міліція.
• У червні 1920 року на Херсонщину ввійшли врангелівські війська, а
Львове стало прифронтовою зоною.
• У районі сіл стояли частини Латиської дивізії, понтонні дивізії і
дорожно-мостові роти, а з 3 серпня — 15-та стрілецька Інзенська
дивізія, начдивом якої був П. А. Солодухін. Дивізія воювала на
Каховському плацдармі проти врангелівських військ у 1920 році. Тут
же в районі села Червоний Бургун була човнова переправа
через Дніпро Червоної Армії, що вели запеклі бої з врангелівськими
військами на лівому березі Дніпра в районі Корсунки.

18. • 5 серпня 1920 року за чесне і
добросовісне виконання
трудової повинності у вигляді
продрозкладки село Львове
наказом Миколаївської
губернської військово-
продовольчої наради занесено
на почесну червону дошку.
• У сучасному селі знаходиться
братська могила, де поховані 8
бійців-артилеристів, що
загинули в роки громадянської
війни. Прізвища деяких з них
відомі населенню і викарбувані
на меморіальній дошці на
пам'ятнику (Беляков В.,
Курчинов В., Солодухін (ім'я не
відоме), Колосов (ім'я не
відоме)).

19. • Тяжким випробуванням для селян також став голод. Взимку 1921-
1922 рр. тільки у Львовому та Червоному Бургуні від голоду
і тифу померло 169 чоловік. До кінця 1922 року в обох селах лишилося
1675 жителів (для порівняння, у 1920–2253 чол.).

20. • У першій половині 1920-х рр. відкрито поліклініку і маленьку лікарню
на 10 ліжок. У цих медичних закладах лікувалися мешканці Львове та
сусідніх сіл. У 1923 р. у Львове був створений дитячий будинок, в
якому виховувалися 39 дітей, з них 27 круглих сиріт. У дитячому
будинку працювали два викладачі.
• . У 1926 р. у Львове з Калініндорфа був переведений агротехнікум.
• Технікум готував агрономів, зоотехніків, механізаторів та меліораторів.
Технікуму належало десятки десятин землі, десять коней і
сільськогосподарський інвентар. У 1927 р. навчалося близько 70
студентів у віці від 16 до 21 року. У 1932/33 навчальному році в
агротехнікуму навчалося близько 200 студентів, у тому числі приїжджі.
У тому ж році було випущено 80 фахівців.
• У роки колективізації в Львово був створений колгосп "Перемога
Ілліча", в який увійшли 160 індивідуальних господарств - більшість з
наявних в колонії. У 1931 р. близько 77% жителів Львово були членами
колгоспу.
• У Червоному Бургуні створено колгосп ім. Будьонного .

21. • Інші працювали на трьох борошняних млинах, двох маслодільнях,
цегельному заводі, пристані і машинно-тракторної станції (МТС), яка
була створена в 1930 р. Львівська МТС обслуговувала 18 колгоспів
району.
• Насильницька колективізація і голод гнали селян у міста. Почата тоді ж
індустріалізація потребувала робочої сили. Відбувається масовий
від'їзд євреїв з колонії у великі міста. До 1931 р. населення Львово
зменшилася майже на одну третину і склала 908 осіб.
• 22 червня 1941 р. нацистська Німеччина напала на Радянський Союз.
Фронт стрімко наближався. Близько 300 євреїв встигли евакуюватися.
Німці захопили Львове і Червоний Бургун 24 серпня 1941 р. 16 вересня
1941 р. нацисти та їхні місцеві прислужники приступили до знищення
єврейського населення. Старих і немічних вбивали прямо в селі, інших
виводили за кілька кілометрів до "скотомогильника" і там
розстрілювали.
• В цей день загинули 404 єврея, 11 жовтня - 70 і 2 листопада - ще 87
осіб. Всього у Львове, включаючи євреїв із сусідніх населених
пунктів,загинули 564 людини, в основному жінки, діти і старики.

22. • Окупанти насильно вивезли 48 осіб з Львове і 51жителя сусідніх сіл на
каторжну працю до фашистської Німеччини. Восени 1943 р., коли на
півдні України почався наступ Червоної Армії, фашисти перетворили
правий берег Дніпра в укріплений рубіж. Гармати і кулемети ворога
вдень і вночі обстрілювали переправу близько Львове.
• 4 листопада 1943 р. передовий загін гвардійців на чолі з молодшим
лейтенантом Д. Р. Пановим, пробравшись з Кринків плавнями,
переправився на правий берег Дніпра біля Львове і стрімкою атакою
вибивши фашистів з траншей, закріпився в цьому місці. Гітлерівці
відступили, але незабаром на допомогу їм підійшли танки.
• Загін Д. Р. Панова вступив у нерівний бій з ворогом, прагнучи чого б то
не стало утримати плацдарм. В цьому бою загинули 27 бійців і їх
командир.

23. Герої поховані в одній з братських могил в центрі села, на пам'ятникові
викарбувані імена Д. Р. Панова, В. К. Токарєва, Л. С. Бєлкіна, Р. В.
Єременко, В. С. Бойка та інших захисників.

24. • 10 березня 1944 р. почалося форсування Дніпра. Наступ радянських
військ було стрімким. Тільки протягом 10-12 березня на правобережжі
від Берислава до Херсона радянські воїни звільнили понад 300
населених пунктів. 12 березня 1944 р. були звільнені Львово та
Червоний Бургун. Жителі Львово внесли гідний внесок у загальну
справу перемоги над гітлерівськими загарбниками.
• Відступаючи, фашисти зруйнували всі господарські споруди, пункт
«Заготзерно», магазини, лікарні, обидві школи, технікум, три клуби;
знищили посіви, забирали худобу. Більшість жителів залишилося без
даху, багато - без особистого господарства.

25. • Близько 138 жителів Львове та Червоного Бургуна билися на фронтах
Великої Вітчизняної війни. 55 осіб загинули в боях. 123 людини були
нагороджені орденами та медалями.
• Повернувшися з фронтів і евакуації євреї в основному оселялися в містах.
На зібрані гроші вони встановили пам'ятник в пам'ять про загиблих.

26. • У 1945 р. під Львове був створений фельдшерський пункт, його
обслуговували дві медсестри. З 1947 р. тут функціонувало лікувальне
відділення Бериславської лікарні на 10 ліжок, де медичну допомогу
населенню надавали фельдшер, акушер і медсестра. У 1950 р.
відкрилася лікарня на 15 ліжок, де працювали лікар і 14 осіб
середнього медичного та технічного персоналу. Після звільнення села
від окупантів 15 квітня 1944 р. відновила роботу семирічна школа, в
1950 р. в ній налічувалося 105 учнів і 9 вчителів (у 1957 р. вона була
перетворена в середню).
• 11 вересні 1950 р. обидва колгоспи об'єдналися в одне господарство
ім. Будьонного.
• У 1956 р. Червоний Бургун і Львове були об'єднані в одне село.
• У 1978 р. в селі відкрито комплексний приймальний пункт комбінату
побутового обслуговування, у якому здійснюються пошиття та ремонт
одягу, проводиться ремонт радіоприймачів, телевізорів, взуття та інші
роботи.
• У 1977 р. побудовані ясла-садок на 180 місць. У двох середніх школах,
одна з яких - школа-інтернат, 75 вчителів.

27. В 1967 році для загальноосвітньої школи збудовано новий триповерховий
будинок на 640 місць зі зручними класними кімнатами, кабінетами,
лабораторією, майстернями.

28. Львівська лікарня

29. Львівська сільська рада

30. В'їзд до села

31. Сучасна мапа с.Львове